Українська Русский English


інше
ІНШЕ
інше
Будинок для престарілих, с. Перемога

"INSHE ZHITTIA" у Будинку для престарілих, с. Перемога.

Будинок для престарілих (sheltered housing)
- спеціально пристосований заклад, що відповідає потребам людей похилого віку, які можуть самостійно доглядати за собою.

ПЕРЕМОГА (Успіх у битві, війні при повній поразці противника). У світі йде перманентна війна. Війна ні за що, але в ній є переможці та переможені. Є кинуті напризволяще, маргінали. І якщо хтось відвоював у когось житло, гроші чи інші достатки, то невідомо, хто отримав перемогу на іншому полі. Полі духовного життя. Вони Ветерани Великої Вітчизняної війни, перемогли фашистів, перемогли післявоєнний крах, але перемогти... так і не змогли. Перемога над переможцями, над тими, хто забезпечив нам життя... Це критерій недосконалості нашої соціальної політики.

Перемога над... Іронія долі, що Будинок для престарілих, у якому проживають 37 одиноких людей похилого віку, більшість з яких є учасниками бойових дій Великої Вітчизняної війни, знаходиться у с. Перемога. Так, ці люди справді воювали за перемогу, віддали своє здоров'я, пережили найбільше лихо хх ст., провели в останню путь своїх рідних та друзів, а сьогодні живуть тут... у Перемозі. Живуть чи існують?

ТРАВЕНЬ 2010 року

9 Травня 1945 року - День Перемоги. Велика дата радості і скорботи. День легендарної перемоги над фашизмом. Ми повинні шанувати і пам'ятати завжди ті страшні події, берегти те, за що було заплачено великою ціною, ціною мільйонів людських життів, що відстояли право народів світу бути вільними, вільними від фашизму. Вічна слава всім полеглим і тим, що вижили в  страшній Великій Вітчизняній війні!  "INSHE Zhittia" сьогодні в Будинку для престарілих, с.Перемога. Ми приїхали привітати зі святом Вас, дорогі наші! Зі СВЯТОМ ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ! 



Колектив Фонду висловлює щиру вдячність водієві Товкачу Андрію Петровичу, керівникам і адміністрації "Партнер Таксі" м. Києва за наданий мікроавтобус для поїздки в Будинок для престарілих с.Перемоги. На легковому автотранспорті сьогодні ми не змогли б добратися. Разом із нами сьогодні до наших людей похилого віку приїхали волонтери Київського Національного університету культури і мистецтва зі своїм викладачем, організатором, режисером і постановником всіх театральних дійств - Пивоваровою Катериною Валентинівною.



Нас чекали. Для наших підопічних похилого віку сьогодні ми привезли не лише необхідні речі, засоби особистої гігієни, миючі і чистячі засоби, порошок для прання білизни, яких завжди не вистачає, памперси для тих, хто вже давно не може встати з ліжка, медикаменти, продукти харчування, чай, цукерки і фрукти, а також обіцяні фотографії. Довго розглядали себе на фото наші люди похилого віку і раділи як діти. Ці фото, на яких вони всі разом, однією, великою, новою і дружною сім'єю.



На наше запрошення зібратися в залі відгукнулись не всі... Багато хто не зміг встати з ліжка...



Без слів...



і коментаріїв...





Через декілька хвилин зібрались всі, хто зміг встати з ліжка...





Далекий 1969 рік. Тоді вперше в журналі «Юність" була опублікована повість Бориса Васильовича - автора творів про Велику Вітчизняну війну. У 1972 році, на згадку про медсестру, яка під час війни винесла його з поля бою і врятувала від смерті, Станіславом Ростоцьким - класиком радянського кінематографа, режисером, колишнім фронтовиком був знятий двосерійний художній фільм «А зірки тут тихі...», який став одним із найулюбленіших фільмів наших телеглядачів.



І ось він, в стінах Будинку для престарілих, той далекий Травень 1942 року. Карелія. У тилу радянських військ розміщено два відділення: жінки і дівчата, зовсім юні і молоді. Війна не ставить кордонів віку і статі, коли в небезпеці Батьківщина. Кожен - солдат. У тилу в кожного свій борг перед Батьківщиною, в кожного своє відношення до війни, свої мотиви боротьби з фашистами.



Старшина Федот Васьков, бійці Женя Комелькова, Ріта Осяніна, Ліза Бричкина, Галина Четвертак і Соня Гурвіч виступають на перехоплення зенітних військ. До старшини Васькова (колишнього розвідника, ветерана фінської війни), присилають дівчат-добровольців, багато хто з яких лише закінчив школу. Група, що рухалася в напрямку до  Кіровської залізниці, складалася з 16 диверсантів. Дівчата і старшина були озброєні лише трьохлінійками і гранатами.



П'ять дівчат-зенітчиць на чолі зі старшиною Васьковим на далекому роз'їзді протистоять загону добірних німецьких диверсантів-десантників - крихкі дівчата вступають в смертельну сутичку з досвідченими чоловіками. Їм потрібно зупинити і знищити ворога за будь-яку ціну. І вони зупинять його, але ціною свого життя. Вони гинуть від рук фашистської розвідки, захищаючи себе і Батьківщину.



Серед живих залишається лише один старшина, який взяв в полон декілька ворожих солдатів. Він отримує серйозні поранення...



Розповідаючи, він згадує світлі образи дівчат, їхні мрії і спогади про коханих. Разючий контраст між мирними днями і минулим з нелюдським обличчям.  Спогади про війну, яка нікого не пощадила.



Війна – це біль: завжди, скрізь і для всіх у всі часи... Це сльози на очах та важкі спогади.



Щиро дякуємо Вам за все!



Зі святом Вас, дорогі наші!



ПОДАРУНКИ і ФОТО НА ПАМ'ЯТЬ!

Свято підійшло до кінця, попереду сірі будні. Зранку до вечора, день за днем, в хворобах і очікуванні дива живуть, "доживаючи" свої останні дні підопічні похилого віку. У їхньому житті не багато світлих і яскравих подій, уваги і тепла...  
АЛЕ ВСЕ В НАШИХ РУКАХ! ПРИЄДНУЙТЕСЯ!  
Ми чекаємо Вас за адресою: м. Київ, вул. Шовковична 30/35, оф. 3; тел. 044 253 68 68  Щиро дякуємо всім студендам Київського Національного університету культури і мистецтва, особисто Пивоваровій Катерині Валентинівні за допомогу в організації та проведенні свята.

                                                                    Колектив МБФ "INSHE ZHITTIA", Президент Фонду О.В. Балашова.



БЕРЕЗЕНЬ 2010 року

Свято 8 Березня - це свято весняного настрою, особливого стану душі, позитивних емоцій та вражень, теплої уваги, ніжних почуттів, нових надій... Яке щастя, коли поряд є рідні та близькі люди, які розуміють це та втілюють в життя. Але, на превеликий жаль, не у кожного є така можливість. Хто потурбується про тих одиноких жінок похилого віку, з якими так жорстоко пожартувала доля? Які вимушені, не по своїй волі, останні дні доживати в геріатричних інтернатах. Громадяни переконані, що це обов'язок нашої держави, а держава надіється на людей доброї волі. Саме тому активної позиції немає ні в одних, ні в інших. А час - невблаганний... Він невпинно спливає, вони доживають наодинці зі своєю біллю та смутком. Так, саме доживають в очікуванні найстрашнішого, а не живуть. Як би не було гірко, але така правда життя.
Як добре, що світ все-таки не без добрих людей. Транспорт для поїздки в Перемогу нам надала адміністрація ТОВ "Феміда-таксі". Щиро дякуємо Вам від імені всіх співробітників Фонду і жителів Будинку для престарілих! Поки є люди, небайдужі до чужої біди, живе надія в світле майбутнє нашої держави.




Сьогодні наш приїзд - особливий. І готувались ми теж по-особливому. Адже в Будинку для престарілих проживають 25 жінок - матерів, бабусь, дружин. Так склалась доля, що сьогодні вони залишились одні. Але це не означає, що вони перестали бути жінками. Це їхній день, їхнє свято! Саме тому ми тут, дорогі наші бабусі! Ми  пам'ятаємо про Вас, любимо та не залишимо ні в скрутну хвилину, ні в святкову. 



Щоб наші бабусі відчули атмосферу справжнього свята, змогли хоча б на мить забути про свою біль та смуток, ми організували для них концертну програму. Вокалістка - студентка Національного університету імені Т. Г. Шевченка Адаменко Лариса. У цьому Будинку вона не вперше. Ларису тут полюбили, як рідну, і завжди радіють її приїзду.



Сьогодні юна артистка дарувала бабусям та дідусям тільки веселі пісні, а деякі з них вони співали разом. Радість і щастя переповнювали їхні серця. Вони вміють цінувати увагу, людське тепло і добро. 



Яке ж свято без подарунків? Після концерту ми подарували кожній бабусі святковий подарунок. Для них - це не просто подарунок, це можливість відчути "ІНШЕ".
Ось воно, справжнє щастя... Про це навіть говорити не потрібно. Все написано на обличчі!
Навіть дідусі по-іншому почали дивитись на щасливих бабусь, які помолоділи на очах. 



ЗІ СВЯТОМ ВАС, ДОРОГІ БАБУСІ! Міцного здоров'я Вам, довголіття, радості, щастя, благополуччя, віри та надії! Ми завжди будемо поряд із Вами! ВИ - НЕ ОДНІ! 



Із 25 бабусь половина - лежачих. Вони не могли насолоджуватись святковим концертом. Тому кожну із них ми привітали індивідуально. 



Зі слізьми на очах вони брали подарунки із наших рук.



Цікаво, що ж там у святковому кульку. Який сюрприз очікує на них?
Ми подарували кожній бабусі жіночий платок; засоби для догляду за шкірою рук, обличчя та ніг; засоби особистої гігієни; салфетки; салфетки-полотенця.



Одна із бабусь відразу ж захотіла приміряти новий платок. Без нашої допомоги їй не обійтись. На старий платок вона більше навіть не дивилась...  



У своєму житті вони не бачили салфеток у вигляді полотенець. Ось і прийшлось проводити інструктаж.



У цієї бабусі серце стискається від болю, коли вона дивиться на фотографії своїх внуків. Чому вона тут, а не з ними поряд? Чому доля така несправедлива до неї? Вона намагається знайти відповідь на питання і не може... А їй так хочеться цінувати кожну хвилину, відчувати тепло та турботу тих, кому присвятив все своє життя. Чи думала вона коли-небудь, що старість і заслужений відпочинок стануть для неї непосильним випробуванням. При цьому вона старається зрозуміти своїх дітей: дві сім'ї проживають у двокімнатній квартирі. Для неї місця не знайшлось...
Що відчуває ця одинока жінка, ми розуміємо. Що відчувають її діти та внуки???  



У бідних бабусь - важкий камінь на серці. Хоча б нам вони можуть відкрити душу. Можливо, хоча б трохи легше стане...



Ще раз зі святом Вас, рідні наші! Живіть довго і будьте здорові!
Як не прикро, але свято наближаєтья до завершення, а попереду очікують сірі будні. Ось так від ранку до вечора, з дня на день
протікають останні дні одиноких бабусь та дідусів.
У їхньому житті так мало світлих та яскравих подій, уваги і тепла... Крім цього, їм не вистачає елементарних речей для повсякденного життя. Потреб у Будинку дуже багато.
Спільними зусиллями ми можемо перетворювати їхнє життя на краще, розмалювати його іншими фарбами.

ВСЕ В НАШИХ РУКАХ! ПРИЄДНУЙТЕСЬ!
Ми чекаємо Вас за адресою: м. Київ, вул. Шовковична 30/35, оф. 3; тел. 044 253 68 68 

ЛЮТИЙ 2010 року



Ми привезли найнеобхідніше: теплі речі, книги, пральний порошок, мило, шампунь, вологі салфетки, памперси для лежачих, лікарства, вітаміни і солодощі.



Та не хлібом єдиним людство сите.  Для всіх, хто может ходити...

 



Сьогодні: пісні та вірші ОЛЬГИ САКЕВИЧ. Ольга в Будинку для престарілих співає та читає вірші вперше.
Поезія для неї, як ковток свіжого повітря, який дає життя усьому живому.



Тишина в "залі", увага прикована до слів...



РИЖИХ ЕКАТЕРИНА  читає байки, розповідає смішні історії. 



Студенти-волонтери Київського Національного університету ім.Т.Г.Шевченка з нами у Перемозі не вперше. Катя тут уже як своя: її люблять і радіють зустрічі. Запитують про інших студентів: "Чому Лариса не приїхала? Що сталось? Як навчання?" Питання, відповіді... У кожного із нас своє життя... Лише життя кожного в Будинку для престарілих сьогодні не своє, а наше...



А тепер хвилина УВАГИ!
Презентація другого номера Бібліотеки Добра міжнародного благодійного журналу "INSHE" - УРОКИ МУДРОСТІ.



На сторінках 138-139 журналу - фото цих жінок. Вони не вірять своїм очам.



Ми прагнемо, щоб як можна більше людей звернули увагу на одиноких дідусів та бабусь, які волею долі опинились тут, без рідних та близьких.



Для кожного з них сьогодні важлива наша участь у їхньому житті.
З НАСТУПАЮЧИМ СВЯТОМ ВАС, ДОРОГІ НАШІ!



З ДНЕМ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА!  ЗІ СВЯТОМ ЛЮБОВІ!
ДЛЯ ВАС СЬОГОДНІ НАШІ СОЛОДКІ ПОДАРУНКИ І МАЛЕНЬКИЙ "ЗОЛОТИЙ" ДЗВІНОЧОК ДЛЯ КОЖНОГО. МИ ВАС ЛЮБИМО, ДЗВОНІТЬ І ВАС ПОЧУЮТЬ!


Щонеділі, по четвергах "INSHE ZHITTIA" їде туди, де за стінами соціальних закладів проходить "ІНШЕ ЖИТТЯ".
Якщо Вам не байдуже те, що ми робимо, МИ ЧЕКАЄМО НА ВАС!
НАМ ПОТРІБНА ВАША ДОПОМОГА! Телефон для волонтерів: 044 253 68 68 

Ми вдячні Качан Наталії Петрівні за участь в Акції нашого Фонду "Ти не один!" Щиро дякуємо Вам!
                              Колектив МБФ "INSHE ZHITTIA", Президент Фонду О.В.Балашова.

 

20 грудня - "INSHE ZHITTIA" разом із студентами університету ім.Т.Г. Шевченка в Будинку для престарелих с.Перемога.

Сьогодні неділя і, не звертаючи увагу на природні витівки зими, ми завітали в гості до наших улюблених дідусів та бабусь у Будинку для престарілих с. Перемога. Разом із нами - студенти Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, які також хотіли привітати одиноких людей на схилі літ зі святом Святого Миколая та наступаючим Новим 2010 роком. З цієї нагоди вони підготували святковий концерт та солодкі подарунки. Дідусі та бабусі чекали нас із нетерпінням. Вони знали, що ми приїдемо сьогодні і, немов діти, раділи зустрічі. Радість була, справді, безмежною, тому що немає у них рідних людей, які б дарували їм свою любов, увагу, тепло...
 



Влада розповідала смішні пригоди, від яких у всіх на очах появлялись сльози радості. Давно вони вже так не сміялися, як сьогодні. 



Лариса дарувала усім присутнім пісні, які не залишили байдужими жодного слухача. Кожен із них згадував свою молодість, щасливі роки життя....





У Будинку для престарілих села Перемога Лариса співає не вперше. Її памятають, люблять і завжди з нетерпінням чекають.



А потім студенти читали вірші.



У залі панує тишина. Кожен полинув у свої спогади.



Цікаво, про що думають ці люди, слухаючи вірші про життя...



Свято підходить до завершення. Як не прикро, але доводиться із святкової атмосфери переходити у сірі будні реальності.





Старенькі почали розходитися по своїх кімнатах та ділитися враженнями із тими, хто, на превеликий жаль, не може самотужки навіть піднятися з ліжка.

Концерт закінчився. Настала мить вручення подарунків.


Співробітники нашого Фонду поповнили сьогодні бібліотеку Будинку для престарілих журналами "INSHE" серії БІБЛІОТЕКА ДОБРА - благодійним виданням МБФ "INSHE ZHITTIA". Пізнавальний твір Віліновича Анатолія Алімановича "Антологія шпигунства" відразу ж знайшов свого читача.

Напередодні новорічних свят усіх чекали СМАЧНІ, СОЛОДКІ ПОДАРУНКИ (печиво, зефір, шоколад, фрукти).

З ДНЕМ СВЯТОГО МИКОЛАЯ, НОВИМ 2010 РОКОМ та РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ! ЗНАЙТЕ, що ВИ НЕ ОДНІ!

На прощання ми почули:"Приїжджайте, ми будемо чекати Вас. Просто так, без подарунків..." До зустрічі в Новому 2010 році.


3 грудня - Міжнародний День інвалідів. Сьогодні співробітники нашого Фонду, звичайно, в гостях у мешканців Будинку для престарілих с. Перемога, більшість з яких - інваліди...

Відзначення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана та нагадування всім про обов'язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче допомогти. І хто допомагає.
Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров'я... І не тільки у день 3 грудня, а й протягом цілого року не забувати про те, що поруч з нами живуть інваліди і вони потребують допомоги та уваги.
Ми обіцяли, що 3 грудня обов'язково приїдемо до них. Сьогодні 3 грудня, і ми тут, у Будинку для престарілих с. Перемога. 



Неабияке здивування було в очах завідуючого господарством Будинку, коли ми приїхали цього разу і привезли абсолютно все, що вони просили: памперси для 17 лежачих людей, одноразові пеленки, медикаменти, постільні комплекти, полотенця, праску, теплий одяг, солодкі гостинці і т. д. За словами господаря, багато людей приїжджає до них, багато обіцяють, але, на превеликий жаль, все залишається лише на словах. Солодкі обіцянки та гірка правда життя...
Тому й не дивно, що до гостей ставиться насторожено та з недовір'ям. Ми не стали винятком у життєвому правилі, хоча й не обіцяли нічого. Ми лише з біллю у серці знайомились із тими умовами, в яких проживають одинокі люди похилого віку, люди, які сумлінно будували комунізм і палко вірили в щасливе майбутнє та забезпечену старість... Та їхні очікування виявились марними і болючими. Сьогодні їм вкрай необхідна допомога, проблем у Будинку багато. Ми від щирого серця хотіли допомогти і завдяки людям доброї волі таки допомогли! Тому друга зустріч була теплою та привітною. Нам вдалося розтопити холодну кригу недовір'я...  



Радість медсестер та санітарок описати словами неможливо. Тепер вони зможуть використовувати памперси у догляді за лежачими людьми... Раніше вони про це лише мріяли.



Меблі, які ми на днях передали для Будинку, уже знайшли своє місце. Тепер у цих одиноких людей буде своя кімната для відпочинку.





Сьогодні у нас була особлива місія - привітати усіх та створити святкову атмосферу у Будинку. Допомогла нам у цьому студентка другого курсу Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка Адаменко Лариса, майбутній психолог. Спільними зусиллями ми підготували для цих людей святковий концерт, який їм дуже сподобався. 





На завершення ми подарували усім солодкі гостинці. Безмежна вдячність іскрилася в очах одиноких людей.  



Чи впізнаєте  Ви бабцю Тоню?  Подарований нами верхній одяг - як на неї шитий! Сьогодні вона - найщасливіша жінка в світі! Про це нам сказали її очі...

Як легко зробити щасливими людей, у яких немає нічого і нікого! Лиш би було бажання комусь допомогти.
Швидкоплинно пролітають день за днем, рік за роком... А вони все чекають... Чекають на увагу, тепло, добро... і, звичайно, на допомогу.
Ми ще раз дякуємо усім, хто допоміг одиноким людям с. Перемога!
Телефонуйте нам! Давайте разом робити щасливими цих людей! 


1 грудня 2009 року
Ознайомившись із умовами життя одиноких людей похилого віку у Будинку для престарілих с. Перемога, ми зрозуміли, що їм вкрай необхідно усе: і одяг, і взуття, і памперси, і білизна, і полотенця, і матраси (особливо для лежачих) і..., і... А ще у них немає кімнати для відпочинку, спілкування та прийому гостей. Отож, доводиться спілкуватися в коридорах, так як у маленьких кімнатках місця зовсім немає. Та завдяки зусиллям багатьох людей, у них тепер буде свій затишний куточок.
Ми щиро дякуємо Запорожець Людмилі Валентинівні за небайдужість і те добро, яке Ви робите для інших...

Особлива подяка співробітникам підприємства, які передали для Будинку 10 матрасів. Зробили вони це від щирого серця, не називаючи себе та свого підприємства. Благодійність без імен..., лише з добрими справами...  



Нарешті чорні від старості матраси можна буде поміняти на нові. Тепер і повітря буде свіжішим...

 

 

Прийміть щиросердечну вдячність від імені усіх співробітників Фонду за участь у благодійній Акції "Ти не один!" Без Вашої допомоги ми б не впорались. Недарма говорять, що разом можна і гори перевернути.

МИ ЗАВЖДИ РАДІ ВАМ, ЛЮДЯМ ДОБРОЇ ВОЛІ! 
Стільки одиноких людей чекають на нашу з Вами допомогу. Ми чекаємо Вас!

29.10.2009 року
Перемога над...
Іронія долі, що Будинок для престарілих, у якому проживають 37 одиноких людей похилого віку, більшість з яких є учасниками бойових дій Великої Вітчизняної війни, знаходиться у с. Перемога. Так, ці люди справді воювали за перемогу, віддали своє здоров'я, пережили найбільше лихо хх ст., провели в останню путь своїх рідних та друзів, а сьогодні живуть тут... у Перемозі. Живуть чи існують?
Співробітники Будинку на чолі з директором Любов Леонідівною, роблять все можливе і неможливе, щоб створити хоча б якийсь затишок у цій оселі та розвіяти смуток у серцях бідолашних одиноких людей. Але вище свого росту не стрибнеш. Далеко не все залежить від них...



Знаючи потреби цього Будинку, ми привезли їм медикаменти, одяг, миючі засоби та засоби особистої гігієни, а також книги, які зібрали та передали співробітники Національного заповіднику Києво-Печерської Лаври, їхні рідні та знайомі. Серед них є підшивки журналу "Юність", "Літературна газета" - ті видання, які допоможуть цим людям згадати молодість та психологічно відволіктися від болі, яка щемить у серці. Щиро дякуємо Вам за книги та участь у благодійній акції "Світ знань".



Вони з нетерпінням чекали нашого приїзду. Навіть тоді, коли мовчали, очі говорили про те, що вони усіма забуті, нікому не потрібні, кинуті напризволяще. Водночас вогник величезної вдячності палахкотів в очах, вдячності за увагу, просте людське спілкування та надію... 

Сьогодні ми не лише зустрілися з цими людьми, надали матеріальну допомогу, але й організували для них цікаву лекцію на тему "Православні свята".
Зібралися ось тут, у загальному коридорі, так як іншого приміщення, зокрема кімнати для відпочинку, немає. Більшість людей прийшли з допомогою палички, або й двох, а дехто - на костилях.

Були й такі, які приїхали на інвалідних візках. Якби важко не було їм сидіти, але лекцію вони не пропустили.













Лектор - Ворона Віталій Вікторович, старший науковий співробітник Національного заповіднику Києво-Печерської Лаври. Він розповів про православні свята, про розподіл свят на Господні та Богородичні, а також традиції їх святкування.



Живий куток...  для тих, хто все життя трудився на благо Батьківщини.



Весь маєток людини на старості років: ліжко, крісло, тумбочка. В куточку - Образ, єдина надія на Бога та віра в Нього...





Умови життя одиноких людей похилого віку... Скільки квадратних метрів на одну людину?
Їм вкрай необхідно усе: постільна білизна, матраси, памперси (із 37 людей - 17 лежачих), одяг, меблі: тумбочки, диван, крісла..., побутова техніка, зокрема телевізор, радіо та ін.



Коментарії зайві...

 

У бабці Тоні неабияка біль на серці. Там, за забором, у неї троє синів... А вона тут, одна... просить нас, щоб ми її забрали з собою. 
Раніше вона допомагала людям, усі звертались до неї за порадою чи добрим словом, а зараз - нікому не потрібна.


Ми поїхали, а вони залишились... наодинці зі своєю біллю, проблемами та потребами. На кого їм надіятись, звідки чекати допомоги???



Тільки любляче серце і багатство духу можуть допомогти... врятувати...
Одним із вічних законів людства є істина: найбільше в житті досягне той, хто вміє віддавати. Адже ми даємо тою рукою, якою приймаємо, і нам прибуде лише після того, як ми віддамо. На превеликий жаль, ми часто забуваємо ті прості істини, які становлять філософію нашого життя. Тому, якщо оточують негаразди, не шукай причину далеко, а зазирни собі у душу! Саме там можна знайти відповідь на все...
Спіши творити добро, і винагорода обов'язково буде!
Саме тут, у Будинку для престарілих, так чекають на увагу, тепло, просте людське спілкування і, звичайно, на допомогу, саме таку, яка Тобі під силу! ЇМ ПОТРІБНО УСЕ..., а бабці Тоні - тепле пальто. Вони заслуговують "ЖИТИ" в прямому розумінні слова.
Ми будемо раді кожному, хто відгукнеться, кожному, хто хоча б якось допоможе...

 

 

 

 

 



Мы привезли самое необходимое: теплые вещи, книги, стиральный порошок, мыло, шампунь, влажные салфетки, памперсы для лежачих, лекарства, витамины и долгожданные сладости.



Но не хлебом единым...  Для всех кто может ходить...



Сегодня: песни и стихи ОЛЬГИ САКЕВИЧ. Ольга в Доме для престарелых поет и читает впервые.
Поэзия для нее как глоток свежего воздуха, который дает жизнь всему живому.




Тишина в "зале", внимание приковано к словам...



РЫЖИХ ЕКАТЕРИНА  читает басни, рассказывает старикам смешные истории. 



Студенты-волонтеры Киевского Национального университета им.Т.Г.Шевченка с нами в Победе не впервые. Катя в Победе уже свой, родной человечек, в Доме для престарелых ее любят и всегда ждут. Спрашивают о других студентах: почему Лариса не приехала? Что случилось? Как живете? Вопросы, вопросы ... и ответы... у каждого из нас своя жизнь...Только вот жизнь у каждого в Доме престарелых сегодня не своя, а наша...



А теперь, минута ВНИМАНИЯ!
Презентация второго номера Библиотеки Добра международного благотворительного журнала "INSHE" - УРОКИ МУДРОСТИ



Страница 138-139 - не может быть, они не верят своим глазам.



Это они неразлучные подруги на страницах журнала "INSHE".
Сколько глубины, мудрости, достоинства, красоты и радости в этих одиноких, женских лицах.
Мы очень хотим, чтобы как можно больше людей обратили свое пристальное внимание на наших волею судьбы, оставшихся без родных и близких стариков и не отворачивались никогда от них, и от их проблем сегодня
.




Вот она радость то какая... Повезло девочкам... Артистки в журнал попали...
Для каждого из них сегодня главное - наше участие в их жизни. Заинтересованный и неспешный разговор об их самочувствии, настроении, судьбе. Принесенные печение, мармелад и пряники тогда, когда они уже давно не ждут никаких гостинцев и не верят в доброту и любовь к ближнему. Для многих из них - это всего лишь громкие и чужие для них слова из Библии. И тихая песня, задушевные стихи, интересный рассказ, смешная история исполненная только для них, возвращает веру, веру в добро и истинное тепло наших человеческих сердец.

С НАСТУПАЮЩИМ ПРАЗДНИКОМ ВАС ДОРОГИЕ НАШИ СТАРИКИ!



С ДНЕМ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА!  С ПРАЗДНИКОМ ЛЮБВИ!
ДЛЯ ВАС СЕГОДНЯ НАШИ СЛАДКИЕ ПОДАРКИ И В НАПОМИНАНИЕ, МАЛЕНЬКИЙ "ЗОЛОТОЙ" КОЛОКОЛЬЧИК ДЛЯ КАЖДОГО. МЫ ВАС ЛЮБИМ, ЗВОНИТЕ И ВАС УСЛЫШАТ!


Еженедельно по четвергам "INSHE ZHITTIA" едет туда где за стенами социальных заведений проходит совсем "ДРУГАЯ ЖИЗНЬ".
Если Вам не безразлично все, что мы делаем, МЫ ЖДЕМ ВАС!
НАМ НУЖНА ВАША ПОМОЩЬ! Телефон для волонтеров 044 253 68 68 

Мы благодарны Качан Натальи Петровне за участие в Акции нашего Фонда "Ты не один!" Огромное спасибо Вам за Ваше участие, доброту и искренность чувств!
                              Коллектив МБФ "INSHE ZHITTIA", Президент Фонда Е.В.Балашова.

 

 

 


Відношення до одиноких людей похилого віку та дітей-сиріт – точний показник морального стану суспільства. Ганьба державі, у якій ніхто не несе ніякої відповідальності за них.
Сьогодні у Будинку для людей похилого віку села Перемоги проживають вже не 37 чоловік, а 41. Усі вони – різні. Кожен зі своєї покаліченою долею. Та усім притаманні глибокі зморшки, біль на обличчях і втомлені від життя очі.
З кожним приїздом ми бачимо одне й те ж: вони чекають нас і завжди радіють, як діти. Головне для них – підтримка, увага та спілкування. Вони обділені індивідуальною увагою й теплом, потребують простого людського спілкування. Мова йде про спілкування з ними не за робочою інструкцією, а просто через любов до ближнього. Ми знаємо: ВОНИ ЧЕКАЮТЬ! ЧЕКАЮТЬ ЗАВЖДИ! Саме тому МБФ "INSHE ZHITTIA"сьогодні активно розбудовує  волонтерський рух.
От і сьогодні в будинок для людей похилого віку ми приїхали не одні. Колектив нашого Фонду вдячний адміністрації, керівництву й особисто Сердюк Валерієві, водієві ТОВ «Алло Таксі»  за розуміння й наданий транспорт для поїздки в Будинок.

В ім’я Життя на Землі !

www.webmoney.ru

НАМ ПОТРІБНА ВАША ДОПОМОГА

Україна, м.Київ, 
вул. Шовковична, 30/35, к.3
тел. + 38 044 253 68 68
info@inshe.org або inshe_bf@ukr.net
www.inshe.org


МБФ "I N S H E  Z H I T T I A"
       
 
м.Березань - Д/будинок "Світанок" 
м.Богуслав - Д/будинок "Оберіг"
с.Бурт
ів - Д/будинок «Сонечко»
м.Ворзель - Д/буд. Городецького
с.Во
вчків - Д/буд. «Підсніжник»
п.Гребінки - Д/буд. «Горобинка»
м.Денишів - Д/ буд. для дітей-сиріт
м.Згурів - Спец. школа-інтернат
п.Іванків - Д/будинок «Гніздечко»
м.Київ - Дарницький інтернат
м.Київ - Д/ нефрологічний центр
м.Київ - Приймальник для дітей
м.Київ - Центр мікрохірургії ока
м.Київ - Дитяча лікарня №7

м.Київ - Школа-інтернат №6
с.Козелець - Геріатричний інтернат
с.Красилівка - Д/буд."Світанок"
с.Красилівка - Буд. престарілих  
с.Мокрець - Д/будинок «Надія»
с.Нове Залісся - Д/буд. «Веселка»

с.Новосілки - Діти-інваліди; Школа

с.Новосілки - Дитячий садок
с.Петр
івське - «Отчий Дім»
с. Приборськ Буд. престарілих
м.Прилуки - Д/будинок інтернат
с.Перемога - Буд. престарілих

м.Севастополь - Притулок дітей
м.Севастополь - Будинок дитини
с. Cезенк
ів - Д/будинок «Родина»
м.Сквира - Д/будинок «Надія»
м.Тернопіль - Спец. школа-інтернат
м.Тернопіль - Будинок  «Малятко»
м.Тараща - Д/будинок «Надія» 
м.Харків - Школа-інтернат 
с. Цибл
і - Центр реабілітації     
м.Яготин - Д/буд. «Віночок»

УВАГА! Представлені на сайті матеріали не підлягають використанню, копіюванню та розповсюдженню без письмової згоди Фонду. КОНТАКТИ